Краще буду мовчати, ніж зайве казати.
Бо в словах велемовних є стільки прикрас,
А якщо зупинитись, до них придивитись,
То спаде пелена, що сповита з окрас.
А за нею - реальність, яка все ж людина?
Що до цього скривала стає враз ясніш.
І одним до вподоби стає більш тварина...
Від тварини людина буває хитріш...
"З'їж пуд солі, щоб знати із ким ти в дорозі",-
Вірна мудрість тоді повстає яскравіш.
І коли є велика нужда в допомозі,
То тоді пізнається хто друг не за гріш.
Боже, мудрість подай, прозорливість і ясність,
Щоб уміла розкрити фальшивість й брехню.
Хай не буде упадку, а помічна вчасність,
Допоможе пізнати підступну злобу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Журавлиный клин. - Николай Зимин И дождя живые слезы
Барабанной застучат
Дробью по долинам снова ,
Чтобы снова в новом дне
Небо в цвете васильковом
Заглянуло , друг , к тебе .
Так и в жизни . Боль и горе
Душу , сердце наши рвут .
Но пройдет гроза и вскоре
Боль утихнет . Зарастут
Сердца раны и как птица
Вновь душа твоя летит.
Вновь душа твоя стремится
В небо . В небе хочет жить
С Богом , Богом справедливым
Среди белых облаков ,
Что летят все журавлиным
Клином в даль седых веков...
